Інтерв’ю з Девідом Крамером було взято у Варшаві напередодні Саміту НАТО 2016. Девід Крамер працює директором Програми з прав людини (Senior Director for Human Rights and Democracy) в Інституті МакКейна. У період 2010-2014 р.р. він займав посаду президента організації “Freedom House”, а до цього працював асистентом Держсекретаря США в адміністрації Джорджа Буша молодшого.
Шановний містер Крамер, чого варто очікувати Україні та Грузії від цьогорічного Саміту НАТО в Варшаві?
Спершу ніж відповісти на Ваше питання важливо розуміти його передісторію. Давайте згадаємо Саміт НАТО в Бухаресті 2008-го року, під час якого Україна та Грузія не отримали План дій щодо членства в НАТО. Хочу нагадати, що Сполучені Штати Америки наполягали на тому, щоб ці плани країнам надати, однак радикально проти виступили канцлер ФРН Ангела Меркель та президент Франції Ніколя Саркозі. Свою позицію вони пояснили небажанням провокувати Російську Федерацію та згодою з тим, що Україна та Грузія знаходяться в геополітичній орбіті Кремля. У результаті цього у тому ж 2008-му році В.Путін здійснив агресію проти Грузії, а пізніші в 2014 році – проти України. Отже, окупація Абхазії та Південної Осетії, анексія Криму та війна на сході України є прямими наслідками відмови НАТО від чіткої позиції стосовно приєднання України та Грузії.
Саміт НАТО в Варшаві є знаковим, адже проходить у період значної дестабілізації у світі. Агресії Російської Федерації, терористичні акти в країнах ЄС та емігрантська криза демонструють нам проблеми з безпекою у світі, які необхідно спільно вирішувати. Таким чином, актуалізується роль НАТО, яке у тандемі з ЄС мають взяти на себе ключову роль у розв’язані цих викликів. Сьогодні однією з основних загроз у світі є агресивна РФ, яка порушила територіальну цілісність суверенної держави. Під час Саміту мають прийняти рішення, які чітко продемонструють готовність Альянсу у випадку агресії, бути готовими відповісти на неї. Також готується рішення щодо надання всебічної підтримки (фінансової, консультаційної, експертної) для цих країн, особливо для України. У той же вважаю, що Україна, а особливо Грузія можуть після цього Саміту засмутитися, адже їм не варто зараз розраховувати на членство в Альянсі.
Як Ви оцінюєте допомогу, яку США та ЄС надають Україні та як україно-американські відносини можуть змінитися після президентських виборів в США?
У цьому контексті я не підтримую політику президента Барака Обами та вважаю, що Україні треба допомогти набагато більше. Україна сьогодні знаходиться на передовій Російської агресії, а значить наш обов’язок – максимально допомогти вашій державі. Я виступає за надання Україні летальної оборонної зброї, широкого пакету фінансової допомоги та водночас більш комплексної ізоляції РФ. Це має допомогти українцям платити меншу ціну за захист своєї держави від зовнішньої агресії. Більше того, у США перед Україною є зобов’язання в рамках Будапештського меморандуму 1994 року надати безкоштовну допомогу у разі агресії.
Що стосується президентських виборів в США, то тут є дуже збентежений. У більшій мірі це стосується кандидата від моєї республіканської партії Дональда Трампа, який має всі шанси стати наступним президентом США. Це катастрофа для США та для світу, адже його риторика, некомпетентність та хамовитість можуть поставити крапку на подальшому розвитку США. Хоча Хіларі Клінтон належить до протилежного табору – демократичної партії, я та чимало моїх колег скоріш за все підтримають саме її. Це кращий з гірших варіантів. Щодо україно-американських відносин, то вони можуть значно охолонути, якщо переможе Трамп.
Як Ви оцінуєте перспективу Мінського формату та подальшої долі військового конфлікту на сході України?
Мінський формат з самого початку мав багато протиріч. Зрозуміло, що на момент укладення цих угод для України було важливо зупинити прорив військ РФ. Але далі ми побачили, що Росія не виконує взяті на себе зобов’язання та звинувачує України у неприйнятті “особливого статусі” для Донбасу. І виходить, що лише Україна має виконувати угоди за рахунок власних інтересів, у той час як не контролює кордон з РФ та не має змоги повноцінно забезпечити проведення виборів на непідконтрольній території. Я б не радив Верховній Раді України приймати рішення про “особливий статус”, а щодо виборів – то проводити їх варто тоді, коли Україна сама вирішить, що умови, що склалися є сприятливими для їх проведення. Росія взагалі не має втручатися в цей процес та питання виборів не має включатися у Мінський формат.
З експертом спілкувався керівник Центру досліджень регіональної безпеки Микола Назаров
