8 листопада в київській мистецькій агенції «Наш Формат» відбулася лекція-дискусія за участю експерта в галузі інформаційних воєн, пропаганди та комунікаційних технологій, заслуженого журналіста України Георгія Почепцова. Він є автором численних аналітичних досліджень, перекладених багатьма мовами, серед яких: «Від Facebookу і гламуру до WikiLeaks: медіакомунікації», «Сучасні інформаційні війни», «Смисли і війни: Україна і Росія в інформаційній і смисловій війнах» та інші.

У дискусії взяли участь експерти Центру досліджень регіональної безпеки СумДУ Микола Назаров та Андрій Лебідь. Під час зустрічі експертам вдалося поспілкуватися з Георгієм Георгієвичем та отримати відповіді на найважливіші безпекові питання.

Пане Георгію, якою має бути політика держави в контексті зміни інформаційних трендів?

Сучасний світ визначають декілька тенденцій, які детермінують глобальний поступ соціальних систем. Зокрема, до таких тенденцій я б відніс усезростаючий уплив інформації та інформаційних процесів в економіці, політиці, бізнесі, військовій справі, освіті та інших. Це, в свою чергу, актуалізує адекватну інформаційну стратегію та політику держави. На мою думку, дієва інформаційна політика можлива лише в умовах відповідної освітньої стратегії, особливостями якої є: уведення до навчальних планів сучасних дисциплін («Нейропсихології», «Теорії прийняття рішень», «Теорії комунікацій» та ін.). Не менш важливими з цієї точки зору є відкритість інноваціям, конструювання інноваційних ситуацій, все те, що можна позначити як Nudge-стратегії, які деблокують інноваційне середовище. А для цього треба змінювати мисленнєвий ґештальт та фрейми комунікування. Моє побажання: читайте значно більше, ніколи не думайте, що університет дав вам щось таке, чого не дав іншим. З університету усі вийшли з однаковими квадратними головами, на які можна одягати капелюхи одного розміру. Ви ж мусите більше думати, аби змінити капелюх на інший розмір.

Чи є Україна суб’єктом інформаційних воєн?

На моє переконання, Україна є лише об’єктом інформаційних воєн і аж ніяк не є їх суб’єктом. У чому причина? Аби бути суб’єктом інформаційної війни, країна мусить мати певну модель реальності (фрейм або наратив), яку вона прагне вибудувати, сконструювати в інформаційному та віртуальному просторах із можливим трансґресом у фізичний простір. Наратив – це, насамперед, культурно прийнята логіка розвитку події, це сюжет, за яким розвивається подія. Інформаційні процеси та війни, що їх супроводжують, зактуалізовують і новий тип військових операцій, коли вже не є виправданим просто фізичне знищення супротивника, бо такого типу військові операції скеровуються, радше, на руйнацію наративів, на яких базується супротивник і які керують його діями. Завдання ж полягає в чому? Змусити потенційного ворога користуватися моїми смислами. У цьому контексті можна зрозуміти заклик заміни інформаційних операцій загалом процесом стратегічних комунікацій. І коли Україна чітко сформулює власний мастер-наратив та вибудує систему стратегічних комунікацій, певен, що тоді у нас і з’явиться шанс стати суб’єктом інформаційних воєн.

Яким є Ваш прогноз для України в плані вибудовування дієвої інформаційної політики?

У принципі, відповідь на це питання є логічною в контексті попередніх. Не секрет, що будь-яка війна виграється в інформаційному полі. Що важливо? Новий факт має уводитися в інформаційний простір нарівні із його інтерпретацією, аби упередити за можливістю контрпропагандистські дії. А тому Україні конче потрібно не тільки задекларувати, а й ефективно провадити агресивну інформаційну політику.

Інформаційна безпека особистості є одним із пріоритетних напрямків роботи Сумського Центру досліджень регіональної безпеки, а тому основні позиції Георгія Почепцова будуть використані для стратегічного планування розвитку зазначеного напрямку.

Андрій Лебідь, Марина Осюхіна,

експерти Центру