Україна фактично дозволила загнати себе в «дипломатичний котел». Що вдалося в процесі складних переговорів? Яка нинішня ситуація? Чи є альтернатива «мінському формату»? Ці запитання стали одними з основних під час зустрічі в редакції журналістів «Дня» з Євгеном Марчуком.

— Євгене Кириловичу, яка ваша думка щодо Адміністрації нового американського президента Дональда Трампа, який оголосив політику America first. Як Україні вибудовувати відносини з США, щоб і надалі зберігалися санкції проти РФ, щоб ми зміцнювали наші відносини, свою обороноздатність — можливо, навіть отримали «летальну» зброю?

З огляду на те, як веде себе Росія, потрібно націлити зовнішньополітичний і дипломатичний ресурси України на те, щоб наші відносини із США не зазнали суттєвих змін, тому що Америка для нас буде набирати ще більшого критичного значення. З усього видно, що гальма для Росії можуть включати тільки Сполучені Штати. Тому зараз виникає питання: як будуть еволюціонувати США у зв’язку з приходом до влади нового президента.

Справді, у ході кампанії й після інавгурації у заявах Трампа для України є моменти, які викликають настороженість. Зокрема ставлення нової адміністрації до санкцій проти Росії та нормалізації відносин з Москвою. Ми теж за нормалізацію. Але якою ціною? Саме в цьому суть нашої занепокоєності.

Щоправда, є деякі обставини, які мене трохи заспокоюють. З одного боку, Трамп як яскрава особистість ніколи не мав стосунку до державної влади, тим більше в глобальному сенсі, де Сполучені Штати відіграють провідну роль. Це означає, що в нього формувалося трішки інше мислення, менталітет і бачення еволюції США, ніж у владних інституціях. Власне кажучи, завдяки цьому він і виграв вибори, спустившись до рівня людських проблем.

Але з другого боку, Трамп ніколи не мав доступу до державної таємниці, ніколи не працював зі стратегічними документами та проблемами. Ясна річ, що він про щось здогадувався, щось бачив по-своєму через великий бізнес і свою публічну активність. Але це мікроскопічна частка, порівняно з тим, що діється у закритій частині діяльності держави. І зараз мені якраз додає впевненості перша зустріч Трампа з ЦРУ, на якій він заявив, що ближчого друга і прихильника цієї спецслужби, ніж новий президент, — немає. Тому я не думаю, що Трамп настільки простий, щоб бути зараз таким, яким він був під час виборчої кампанії. Тим більше, якщо подивитись на його призначення, особливо в безпековому секторі. Це — аматори, популісти, як ми кажемо, нові обличчя? Ні, це відомі конгресмени, «зубри»-генерали. Окрім того, зважаючи на систему балансів і стримувань у США, Трамп зможе дуже багато, але не все.

Тому освоєння й усвідомлення ним того, що таке США як глобальний гравець, змусить Трампа глибоко вникнути і в зовнішню політику, особливо з погляду світової безпеки. Я переконаний, що він суттєво скоригує свої підходи до вирішення світових проблем безпеки.

Звичайно, Росія не дрімає і досить активно працює, щоб підігрівати ізоляціоністські настрої у нового керівництва США, які президент Трамп активно демонстрував під час виборчої кампанії. Крім того, Росія вдало скористалася перехідним періодом у владі США й практично виграла у Сполучених Штатів сирійський раунд — і у воєнному, і в зовнішньополітичному значенні. Нещодавня зустріч в Астані з урегулювання сирійської кризи свідчить, що на даному етапі Росія практично паралізувала роль США у розв’язанні сирійської кризи та зміцнила позиції в цьому регіоні. Інше питання, якими будуть результати. Сирійська кампанія додала Росії своєрідного міжнародного оптимізму, який вона активно експлуатує у своїй внутрішній політиці. Щоправда, замовчуючи водночас, чого коштував Росії цей оптимізм.

— А що ми можемо запропонувати Сполученим Штатам?

— Ми повинні враховувати, що не можна весь час ставити питання про споживання безпекового ресурсу НАТО, не думаючи, а що можемо дати взамін. Так, ми говоримо, що Україна — форпост у протистоянні з реваншистською Росією. І добре, що на останньому саміті Альянсу у Варшаві було сказано, що Україна виконує роль форпосту проти експансії Росії в Європу. Гадаю, перед нашою зовнішньополітичною машиною, а сюди я включаю і безпековий компонент, зараз постав дуже серйозний виклик — що ми можемо запропонувати і як взагалі будувати відносини.

— Чи варто, на вашу думку, Україні робити ставку у своїй геополітичній грі на економічне зближення з Китаєм? Адже аналітики сьогодні стверджують, що світ переживає глибоку кризу лідерства, результатами якої можуть стати глибокі трансформаційні процеси на геополітичній мапі світу, і Китай — серйозний конкурент США в боротьбі за першість.

— Трамп якось сказав, що проблемою США після тероризму є питання не стільки Росії, скільки Китаю. Медійно Росія на це зреагувала. Прозвучали пропозиції зіграти в цій ситуації на зближенні з Китаєм. Але раціональні експерти відповіли, що тоді Росія точно програє. У трикутнику «РФ — США — Китай» має бути баланс. Бо якщо Росія зробить ставку на дружбу з США проти Китаю, не думаю, що це піде їй на користь, — всі проблеми Далекого Сходу стануть набагато більш гарячими, ніж є сьогодні. З другого боку, якщо Росія хоч якось дасть зрозуміти Китаю, що готова з ним дружити проти Америки, то США створить їй великі проблеми.

У Китаї — завжди проблеми з продовольством. Україна ж має колосальний аграрний ресурс. Можливо, вдалося детально обговорити це питання в Давосі під час зустрічі Сі Цзіньпіна з Петром Порошенком.

Для України Китай — це другий після США наш головний зовнішньополітичний інтерес. Звісно, для нас актуальним ще довго залишатиметься Євросоюз, хоча там наростають серйозні руйнівні процеси і є загроза скасування антикремлівських санкцій. Європейський плацдарм для нас сьогодні справді є хитким. І нам варто працювати над тим, щоб заручитися підтримкою Китаю. Якщо вдасться. Адже це такий «гравець», який може дуже довго сидіти на березі річки й... очікувати («Якщо дуже довго сидіти на березі, то рано чи пізно повз тебе пропливе труп твого ворога» — китайська народна мудрість. — Ред.)

Продовження читайте за посиланням - https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/yevgen-marchuk-ukrayini-potribna-strategiya-peremozhna-strategiya