На шляху до нових стандартів: як змінювалися стратегічні документи НАТО?

Друк
Деталі

З часу утворення НАТО у 1949 році процес прийняття рішень по стратегуванню помітно еволюціонував. Але спільним для них був той факт, що їх прийняття союзниками відбувалося на підставі консенсусу. В часи «холодної війни» стратегічні концепції в основному розроблялися військовими для затвердження політичним керівництвом Альянсу. Це були секретні документи.

По закінченню «холодної війни» політична влада стала відігравати провідну роль, спираючись на рекомендації військових. Ці зміни пов'язані із тим, що з 1999 року НАТО утвердив більш широке визначення безпеці, де діалог та співпраця є невід'ємною складовою стратегічного мислення НАТО. Крім того, усі чотири стратегічні концепції НАТО, починаючи з 1991 року, не були засекреченими і публікувалися для широкого загалу.

З моменту створення НАТО існувало два історичних періоди, в межах яких розвивалося стратегічне мислення НАТО: період «холодної війни» та період після неї. В Стратегічній концепції 2022 року НАТО адаптується до нового періоду, для якого властивим є посилення геостратегічної конкуренції через агресивну поведінку Російської Федерації та посилення Китаю.

У період 1949-1991 рр. для стратегії НАТО характерними були оборона та стримування, хоча в останні два десятиліття цього періоду увага приділялася здебільшого діалогу та розрядці.

З 1991 р. в НАТО існував більш широкий підхід, в якому поняття співробітництва та безпеки доповнювали основні концепції оборони та стримування. Після терористичних атак 11 вересня 2001 року НАТО посилила увагу до боротьби з тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення, гібридних воєн, нових та деструктивних технологій

В цей період були оприлюднені три несекретні стратегічні концепції (1991 р., 1999 р., 2010 р.), доповнені секретними воєнними документами (MC Directive for Military Implementation of the Alliance's Strategic Concept, MC Guidance for the Military Implementation of the Alliance Strategy and MC Guidance MC 400/3).

З 2010 р. і особливо 2014 р., коли РФ вторглася в Україну і анексувала Крим, модель усезростаючої російської агресії, а також посилення Китаю призвели до формування нового геостратегічного ландшафту та відновлення стратегічної конкуренції Стратегічна концепція 2022 р. відображає ці важливі події та окреслює шляхи розвитку НАТО в цій складній безпековій ситуації.

1949-1991 рр. - це період домінації в міжнародній геополітиці біполярної конфронтації між Сходом та Заходом. Основний акцент відносин характеризувався здебільшого напругою та конфронтацією, аніж діалогом та співробітництвом. Це в свою чергу спричинило довготривалу і вартісну гонку озброєнь.

 

Перша стратегічна концепція НАТО

НАТО розпочало готувати стратегічні документи вже з жовтня 1949 року. Першим стратегічним документом Альянсу (стратегічною концепцією) стала «The Strategic Concept for the Defense of the North Atlantic area» (DC 6/1).

В DC 6/1 йшла мова про те, що основною функцією НАТО є стримування агресії і що сили Альянсу будуть задіяні лише в тому випадку, якщо ця функція не спрацює і відбудеться напад. Крім того, DC 6/1 містила принципи стандартизації та взаємодоповнюваності: внесок кожного члена Альянсу в оборону мав бути пропорційним його економічним, промисловим, воєнним географічним тощо можливостям

Для забезпечення оптимального використання ресурсів НАТО мало б вжити заходи з співпраці. Також в документі DC 6/1 йшлося про неспівмірність воєнних ресурсів НАТО і СРСР, а також залежність від ядерного потенціалу США.

 

Друга стратегічна концепція НАТО

Прийняття цієї концепції було повʼязане із початком Корейської війни, коли 1950 року відбулося вторгнення північнокорейських військ до Південної Кореї, що істотновплинуло на стратегічне мислення НАТО.

Ця подія зактуалізувала необхідність усвідомлення того, що НАТО має терміново вирішити щонайменше два фундаментальні питання: ефективність воєнних структур НАТО та чисельність сил НАТО. У вересні 1950 року Північноатлантична рада схвалила створення інтегрованих воєнних сил з централізованим командуванням.

Крім того, були ліквідовані три європейські регіональні групи планування, а також відбулася заміна регіональної групи планування Північної Атлантики Атлантичним командуванням союзників (SACLANT). Як результат, лишилася тільки канадсько-американська регіональна група планування.

Ці структурні зміни, а також вступ в НАТО Греції та Туреччини необхідним зробили прийняття нової стратегічної концепції - «The Strategic Concept for the Defense of the North Atlantic Area» (MC 3/5 (Final)), затверджена у грудні 1952 року. В новій стратегічній концепції були збережені основні принципи попередньої і в цьому сенсі вона кардинально не відрізнялася від DC 6/1. Стратегічною метою НАТО було «забезпечення оборони зони НАТО та знищення волі і можливості СРСР та його сателітів до ведення війни».

Ще одним питанням, яке постало внаслідок початку Корейської війни, було питання участі НАТО в «передовій стратегії», тобто прагнення розмістити оборону Альянсу якнайдалі на схід Європи, щонайближче до кордонів радянського впливу. Це питання зактуалізувало роль Німеччини - воно не було вирішено допоки ФРН не стало членом НАТО у травні 1955 року.

Прогрес у структурних перетвореннях НАТО не вирішував проблеми чисельності сил НАТО. Затверджені у 1952 році амбіційні цілі по чисельності сил Альянсу, виявилися нереалістичними як з фінансової, так і політичної точок зору.

Відтак, було вирішено змістити акцент оборонної політики НАТО в площину більшої залежності від використання ядерної зброї. Ця політика «нового погляду» забезпечувала більшу воєнну ефективність без необхідності витрачати значні кошти на оборону.

 

Третя стратегічна концепція НАТО

Питання ядерного потенціалу НАТО і робота профільної «Групи нового підходу» сприяли підготовці нового документу - «The Most Effective Pattern of NATO Military Strength for the Next Few Years» (MC 48), затвердженого в кінці 1954 року. Документ містив положення, які в подальшому були включені до третьої стратегічної концепції НАТО. MC 48 став першим офіційним документом НАТО, в якому прямо обговорювалося питання застосування ядерної зброї, а також запропонована концепція «масованої відплати» (Massive retaliation).

У травні 1957 року була прийнята третя стратегічна концепція НАТО - «Overall Strategic Concept for the Defense of the NATO Area» (MC 14/2), яка визначила «масовану відплату» ключовим елементом нової стратегії. Було заявлено, що НАТО «не приймає концепції обмеженої війни із СРСР».

Разом з тим, стратегічна концепція MC 14/2 передбачала оцінку діяльності СРСР за межами зони НАТО. Це було повʼязано із низкою подій: Суецька криза, придушенняРадянським Союзом угорського повстання 1956 року та ін. Директива НАТО CM (56)138 чітко зазначала, що «хоча й оборонне планування НАТО обмежується обороною зони дії Договору, необхідно враховувати загрози, що можуть виникати для НАТО поза цією зоною».

 

Четверта стратегічна концепція НАТО

Вихід у 1966 році Франції з інтегрованої воєнної структури НАТО зактуалізував прийняття нової стратегічної концепції - «Overall Strategic Concept for the Defense of the North Atlantic Treaty Organization Area» (MC 14/3), затвердженої у грудні 1967 року та підписаної на початку 1968 року.

В новій стратегії було дві особливості: гнучкість та ескалація. «Концепція стримування Альянсу базується на гнучкості, яка не дозволить потенційному агресорові однозначно передбачити конкретну відповідь НАТО на агресію і яка переконає його у неприйнятному ступені ризику незалежно від характеру нападу».

Четверта Стратегічна концепція НАТО визначила три типи воєнної відповіді Альянсу на агресію:

Коли Альянс визначав свої стратегічні цілі на майбутні 20 років, було вирішено паралельно підготувати доповідь стосовно безпекових питань: політичний та воєнний підхід до питань безпеки - «Report on the Future Tasks of the Alliance» (Доповідь Хармеля), яка містила аналіз ситуації в сфері безпеки після підписання Північноатлантичного договору 1949 року.

Доповідь Хармеля визначила два конкретних завдання: політичне - пропозиція збалансованого обмеження сил на Сході та Заході; воєнне - оборона відкритих районів, особливо Середземномор’я. У доповіді були запропоновані поняття стримування тарозрядки і разом із доповіддю Комітету трьох було покладено початок кооперативногопідходу до безпекових питань після розпаду СРСР.

У 1991 році почався новий етап в історії НАТО: багато колишніх країн-сателітів СРСР стали партнерами Альянсу, а деякі з них - членами НАТО. Для Альянсу період після закінчення «холодної війни» був періодом діалогу та співробітництва, періодом нових форм та способів сприяння миру та стабільності.

У період після закінчення «холодної війни» НАТО оприлюднив три несекретних стратегічних концепції з більш широким та варіативним підходом до вирішення безпекових питань:

 

П'ята стратегічна концепція НАТО

Документ 1991 Strategic Concept суттєво різнився від попередніх стратегічних документів. По-перше, в ньому не містилися конфронтаційні заяви  по відношенню до колишніх супротивників.

По-друге, продовжуючи політику колективної безпеки союзників, в стратегії містилися положення щодо покращення та розширення безпеки Європи в цілому через партнерство та співробітництво з колишніми супротивниками. В стратегії також було скорочено використання ядерних сил до мінімального рівня, необхідного для збереження миру та стабільності.

 

Шоста стратегічна концепція НАТО

У 1999 році в рік 50-ї річниці НАТО в ситуації війни в колишній Югославії лідери країн НАТО прийняли нову стратегічну концепцію, яка зобовʼязувала членів Альянсудо спільної оборони, миру та стабільності в Євро-Атлантичному регіоні.

В Стратегії переосмислювалося поняття безпеки з урахуванням важливості не тільки воєнний, а й політичних, економічних, соціальних та екологічних факторів. Були визначені нові ризики: тероризм, етнічні конфлікти, порушення прав людини, політична та економічна нестабільність, розповсюдження ядерної, біологічної, хімічної зброї та засобів їх доставки.

Основним завданням НАТО в 1999 Strategic Concept визначені: безпека, консультації, стримування та оборона, управління кризами та партнерство. 1999 Strategic Concept зазначала, що НАТО вдалося адаптуватися і відігравати важливу роль в умовах, що склалися після закінчення «холодної війни». Стратегією також передбачено, що в осяжному майбутньому Північноатлантичний союз буде підтримувати відповідні поєднання ядерних та традиційних сил.

 

Сьома стратегічна концепція НАТО

Терористичні атаки 11.09.2001 р. зактуалізували загрозу тероризму та застосування зброї масового знищення. Як наслідок, всередині НАТО були проведені реформи аби адаптувати воєнні структури і можливість виконувати нові завдання, як-то управління Міжнародними милами сприяння безпеці в Афганістані по мандату ООН.

НАТО також продовжив поглиблювати та розширювати партнерські відносини, прискорюючи свою трансформацію аби розвивати нові політичні стосунки та оперативні можливості для реагування на глобальні виклики. Ці зміни мали бути відображені в стратегічних документах НАТО.

Так, у 2006 році було схвалено «Comprehensive Political Guidance» - документ стратегічного планування на найближчі 10-15 років, а у квітні 2009 року схвалено «Declaration on Alliance Security», в якій, по суті, рекомендовано розробити нову стратегічну концепцію НАТО.

Вже в листопаді 2010 року на Лісабонському саміті НАТО було прийнято 2010 Strategic Concept «Active Engagement, Modern Defence», де було чітко заявлено про цінності та цілі Альянсу на підставі трьох основних його завдань: колективна оборона, управління кризами, безпека через співробітництво.

Крім того, була дана оцінка поточної ситуації в сфері безпеки, визначені основні загрози: розповсюдження балістичних ракет та ядерної зброї, тероризм, кібератаки, екологічні проблеми та ін. Стратегія також визначала політичну та воєнну стратегічну адаптацію НАТО на короткострокову та середньострокову перспективу.

Було підтверджено сприяння міжнародній безпеці з боку НАТО щляхом активізації зусиль за контролем над озброєннями, роззброєнням та нерозповсюдженням зброї.

НАТО продовжував дотримуватися політики відкритих дверей для всіх європейських держав на принципах партнерства та солідарності. Зазначалося про важливість трансатлантичних консультацій та необхідності постіних реформ та перетворень в межах організаційної, структурної, політичної, воєнної тощо адаптації до мінливих умов глобального світу.

Таким чином, бачимо поступову зміну стратегічних орієнтирів НАТО від початку заснування Альянсу і до прийняття нової Стратегічної концепції на Мадридському саміті наприкінці червня 2022 року.

 

Андрій ЛЕБІДЬ

координатор наукових досліджень

Центру досліджень регіональної безпеки,

доктор філософських наук, професор